Найдавніші фермери використовували прості копальні палиці або мотики, щоб копати й обробляти сільськогосподарські угіддя. Перекопавши землю, розкидали по землі насіння, сподіваючись на хороший урожай. Ранні плуги виготовляли з Y--подібних дерев’яних секцій, із загостреним наконечником на нижній гілці, а дві верхні гілки — на дві ручки. Коли плуг прив’язували до мотузки і тягнули за собою вола, загострений кінчик проривав у ґрунті вузьку неглибоку борозну. Фермери могли використовувати ручки, щоб керувати плугом. Приблизно в 970 році до нашої ери в Єгипті був створений ескіз простого дерев’яного плуга, запряженого биком. Порівняно з першими плугами, виготовленими ще в 3500 р. до н.е., не було багато змін у конструкції.
На посушливих і піщаних землях Єгипту та Західної Азії цей плуг ранньої-стадії міг повністю обробляти сільськогосподарські угіддя, значно підвищуючи врожайність. Збільшення запасів їжі могло повністю задовольнити зростання населення, і міста в Єгипті та Месопотамії дедалі більше розвивалися.
До 3000 р. до н.е. фермери вдосконалили свої плуги, зробивши наконечник у гостру «лему», яка могла б ефективніше пробивати ґрунт, і додавши похилий «хвостовик», який міг штовхати ґрунт убік.
Дерев’яні плуги, запряжені волами, досі використовуються в багатьох частинах світу, особливо в районах із легким піщаним ґрунтом. Ранні плуги були більш ефективними на легкому піщаному ґрунті, ніж на вологому, важкому глинистому ґрунті Північної Європи. Європейським фермерам довелося чекати впровадження більш важких металевих плугів в 11 столітті.
